Легенда про Сфінкса

“— До речі кажучи, «Сфінкс» — це далеко не істинне найменування даної споруди. Це взагалі грецьке слово, що означає «той, хто душить», що виникло від дієслова «стискати», «удушувати». Так цю статую називали греки, оскільки, перебуваючи в Єгипті, асоціювали її з персонажем своїх давньогрецьких легенд — Сфінга (Сфінкс). Сфінга у греків означало казкову тварину з головою і грудьми жінки, тулубом лева, крилами птаха. Ця істота за легендою мешкала на скелі біля Фів і задавала перехожим нерозв’язну загадку і коли не отримувала відповіді, то душила їх. Оскільки десь їхня легенда перегукувалася з давньоєгипетськими легендами про розправу богині Сахмет (левиці з людським обличчям), дочки бога Ра, з непокірними людьми, то ця назва так і залишилася в історії.

Хоча зазначу, що грецька легенда народилася з більш давньої версії про хижачку Фікс, що жила в Беотії на горі Фікіон — люте чудовисько, здатне заковтувати свою здобич. У жорстокому бою її здолав Едіп. А сам образ Сфінги народився у греків під впливом малоазійського образу крилатої напівдіви-напівлевиці.

Що ж стосується Великого Сфінкса, то насправді в Єгипті його іменували як Хармахіс, який уособлювали з висхідним на Сході сонцем і символом воскресіння. Але ці поняття випливали з більш ранніх уявлень про Великого Сфінкса як про «Стража дому богів». І це не випадково. Оскільки ця споруда охороняє таємницю шляху, що веде до Храму Лотоса — однієї з найстарших підземних споруд в цьому місці”.