Мавка

Мавки в давньоукраїнській міфології — це душі померлих дітей. Вони живуть у лісах та в полях. Згідно з віруваннями українців, мавками ставали маленькі діти, які померли нехрещеними або яких убили їхні матері. Також мавками ставали ті діти, які померли на Русальному тижні (так ще називають тиждень після Трійці, коли по землі, як вважалося в давнину, ходять русалки). Люди вірили, що після смерті ці діти потрапляли до русалок. Тож які були мавки на вигляд? Це були або діти, або гарні молоденькі дівчата з довгим уквітчаним волоссям, у тонких білих сорочках.

Мавки-дівчатка мали довге світле волосся. А мавки-хлопчики — коротке, руде й курчаве. Їх можна було зустріти в лісі, на перехрестях доріг, у полях. Мавки-дівчата — істоти з милим, круглим обличчям, гарні, високі на зріст. Проте як дівчата вони виглядали лише спереду, а на спині не мали шкіри, тож ззаду в них було видно нутрощі. Вони не відкидали тіні. А коли бігали по траві, вона не хиталася під їхніми ногами. Мавки мстилися людям за свою ранню смерть, тому збивали їх з дороги й топили в болотах. Могли й залоскотати до смерті. Часто заманювали до себе парубків і вбивали їх, як і русалки. Часто просили в подорожніх гребінець. Якщо вони його отримували, то розчісувалися і йшли, а інакше могли й погубити.